Людмила БОРЩ: Ветеринарія – це покликання душі
Коли ми чуємо слово «ветеринар», уявляємо лікаря, який оглядає домашніх улюбленців чи сільськогосподарських тварин. Але насправді ця професія набагато глибша й багатогранніша.
7 серпня 2025 р., 12:46
Вибір редакції
Ветеринарна служба займається не тільки лікувальною справою, а й профілактикою та запобіганням хвороб, небезпечних для людей, інспектуванням усіх переробних підприємств, ринків, великих і малих свиноферм, птахоферм, м’ясо- та молокопереробних підприємств. Ветеринари контролюють якість харчової продукції, дотримання правил її переробки та зберігання.
Напередодні професійного свята всіх ветеринарів – Дня працівників ветеринарної медицини – «Трудова слава» зустрілася з лікарем ветеринарної медицини Людмилою Борщ, яка присвятила цій благородній справі майже 30 років свого життя, працюючи у ветеринарній лабораторії. А зараз фахівчиня передає свої знання молоді – учням Ічнянського професійного аграрного ліцею.
– Людмило Іванівно, розкажіть, будь ласка, чому Ви обрали професію ветеринара?
– У дитинстві кожне літо я проводила в сільській місцевості у бабусі, в якої було домашнє господарство: корова, свині, кури. Я завжди спостерігала за тваринами. Мені було цікаво, як вони влаштовані, чому хворіють і як їх лікувати. Батько був ветеринаром. Пам’ятаю, як одного разу він вилікував хвору корову у бабусі. Тоді я вперше задумалася про те, щоб стати ветеринаром. Лікар ветеринарної медицини – це важлива й благородна професія.
Після школи я без вагань вступила до Білоцерківського аграрного університету. Навчання було дуже цікавим: ми вивчали анатомію, фізіологію, мікробіологію, хірургію, терапію. Це дозволило мені зрозуміти будову тварин і те, як вони функціонують. Це були ті знання, які надалі допомагали встановлювати точні діагнози.
– А чому надали перевагу роботі у ветлабораторії, адже великий проміжок часу Ви присвятили саме лабораторній практиці?
– На мою думку, лабораторна практика – це фундамент ветеринарної медицини, що забезпечує здоров’я не лише окремих тварин, а й усієї нашої спільноти. Лікарі ветлабораторій встановлюють точні діагнози, виявляють небезпечні інфекції та контролюють якість продуктів харчування. Це дуже складна, відповідальна, але й дуже цікава робота. Саме тому я обрала роботу в лабораторії, де пропрацювала 24 роки. Я була й вірусологом, і хіміком, і токсикологом, і бактеріологом. Мені приносило велике задоволення допомагати ветеринарам на місцях розбиратися з причинами хвороб і знаходити правильні шляхи лікування. Адже точна діагностика є критично важливою для успішного лікування тварин. А зараз я працюю в Ічнянському професійному аграрному ліцеї та передаю свої знання учням.
– З якими небезпечними хворобами Ви стикалися у своїй практиці?
– Під час роботи в лабораторії ми доволі часто діагностували сказ у тварин – котів, собак, лисиць. Одного разу в моїй практиці підтвердилася африканська чума свиней. А так, у господарствах часто зустрічаються колібактеріоз телят, отруєння кормами, ураженими грибами та їхніми токсинами. У свійської птиці (індиків, курей, качок, гусей) найчастіше діагностували сальмонельози та отруєння кормами.
Ми також щороку перевіряли велику рогату худобу на лейкоз, а свиней – на бруцельоз та лептоспіроз. На жаль, траплялися випадки позитивних результатів на лейкоз і в приватному секторі, і у великих господарствах.
– Що відбувається з твариною, якщо в неї виявляють лейкоз? І чи можна вживати молоко та м’ясо такої корови?
– Тварину одразу відправляють на забій. Ані молоко, ані м’ясо вживати не можна, воно не використовується в харчуванні.
– У такому разі, як людям убезпечити себе від небезпечних хвороб, купуючи продукти на ринку?
– Не купуйте молочну продукцію на стихійних ринках. Тварина, молоко від якої продають на ринку, повинна мати ветеринарний паспорт з інформацією про щеплення. Також має бути довідка про якість продукції. Якщо ви купуєте молоко в приватних осіб, не соромтеся запитати ці документи. Без перевірки відповідної документації ви не знаєте, чи здорова тварина.
– Ви кажете, що в тварин часто буває отруєння кормами, ураженими токсинами. Які симптоми таких отруєнь?
– Якщо тварини поїдають корм, що заражений різними токсинами – афлатоксинами, охратоксинами, Т2-токсинами,то у тварин знижується молочна продуктивність, зменшується приріст живої маси, погіршується якість тваринної продукції.
– А як ці токсини потрапляють у корма?
– При неправильному зберіганні кормів вони можуть уражатися грибами, які виділяють токсини. Відомо понад 300 різновидів мікотоксинів, що продукуються грибами Aspergillus, Fusarium та Penicillium.
Якщо навіть гриби вже неактивні, то самі мікотоксини, які залишаються в кормі, можуть потрапляти в організм тварини, а потім і в продукти харчування: м’ясо, молоко і яйця. Вживання заражених продуктів може спричинити отруєння людини. Тому вся харчова продукція проходить лабораторну перевірку.
– Чи обов’язкова процедура щеплення тварин на фермах і в приватних господарствах?
– Так, звичайно. Це обов’язкова процедура. Кожна тварина повинна мати паспорт, куди заносяться відмітки про щеплення. Ветеринарні лікарі щороку проводять щеплення свійських тварин від небезпечних хвороб: сказу, туберкульозу (туберкулінізація тварин), бруцельозу тощо. Свійську птицю обов’язково вакцинують від хвороби Ньюкасла, яка є дуже небезпечною. Проводять щеплення та випоювання. Це робиться як у великих господарствах, так і в приватному секторі.
– Як убезпечити домашніх улюбленців – котів та собак від небезпечних хвороб?
– Вакцинація від сказу є обов’язковою для всіх свійських тварин. Котикам і собачкам необхідно щороку робити щеплення, починаючи з 3-місячного віку. Це не тільки безпека для вашого улюбленця, а й для вас та вашої родини. Бо сказ є невиліковним захворюванням. Щодо інших щеплень, то краще проконсультуватися з практикуючим ветеринаром, який працює в клініці. Він підкаже перелік щеплень, які бажано зробити вашому улюбленцю.
– А які ознаки сказу?
– На сказ частіше хворіють дикі тварини – вовки, лисиці, єноти, борсуки, ведмеді, білки та інші. Від них під час укусу через ослинення заражаються свійські тварини й люди. У моїй практиці найчастіше сказ ми діагностували в лисиць, серед свійських тварин – у котів.
Ознаки сказу дуже різноманітні. Найбільш характерні – слиновиділення, водобоязнь, агресивність, параліч, але іноді вони можуть бути відсутні. У собак і кішок сказ протікає у двох формах: буйній і тихій.
Хвора буйною формою тварина стає агресивною, ховається по кутах, часто змінює місце проживання, тікає з дому, гризе неїстівні предмети. Голос пропадає. Тварина стає дратівливою, відмовляється від їжі та води, не відгукується на поклик, не слухається господаря. У неї відвисає хвіст і нижня щелепа, рясно виділяється слина, з’являється хиткість ходи. Тварина здатна мовчки накинутися на зустрічних і вкусити їх.
Найбільш небезпечна інша форма сказу – тиха. Ознаки сказу виражені слабо, тваринка стає лагідною, тихою, ластиться до людей.
Щоб захистити себе від сказу, потрібно уникати контакту з безпритульними тваринами, особливо з тими, які поводяться незвично. Треба бути обережними з дикими тваринами, які, наприклад, без страху підходять до людей, бо така аномальна поведінка, втрата страху є однією з основних ознак сказу диких тварин. Обов’язково вакцинуйте домашніх тварин, бо це – найефективніший спосіб захистити себе від цього захворювання.
Якщо вас укусила підозріла тварина, ретельно промийте рану протягом щонайменше 15 хвилин мильною водою (краще з господарським милом) та обробіть місце укусу спиртовим антисептиком. І відразу зверніться до лікаря. За підозрілою тваринкою треба спостерігати 10 днів. Якщо протягом цього часу тварина почувається добре, то вона здорова. Якщо у тварини з’явилися ознаки захворювання, лабораторне дослідження на сказ позитивне, то постраждалій людині треба негайно почати введення антирабічної вакцини. Це – єдиний спосіб запобігти захворюванню. У неблагополучній щодо сказу місцевості оголошується карантин. Карантин при виявленні сказу у тварин є обов’язковим ветеринарно-санітарним заходом. Обмеження щодо тварин: забороняється вивезення і ввезення тварин із карантинної зони без дозволу. Заборонено переміщення тварин між господарствами, участь у ярмарках, виставках тощо. Проводиться обов’язкова вакцинація всіх домашніх собак і котів.
– Зараз уже серпень, але політньому спекотно. А як правильно доглядати за тваринами в спеку?
– Найважливіше – постійно забезпечувати їх свіжою питною водою. У спеку апетит у тварин часто знижується. Важливо пропонувати їм легку, свіжу їжу, яка легко засвоюється. Краще обирати корм з меншим вмістом жиру. Найголовніше, щоб їжа була завжди свіжою, адже в спеку продукти швидше псуються.
– Чи можна змішувати сухі корми зі звичайною їжею, наприклад, м’ясом чи печінкою?
– Сухі корми розроблені збалансованими та вітамінізованими. Вони схвалені відповідними службами, тому їх можна використовувати. А змішувати їх зі звичайною їжею можна. Наприклад, увечері давати сухий корм, а в обід – м’ясо. Це не зашкодить тварині, якщо це свіжі та якісні продукти.
– Які рекомендації Ви можете дати для власників свійської птиці та худоби?
– Для птиці обов’язково додавайте до раціону зелені корми: кропиву, кульбабу, конюшину. Вони містять багато вітамінів і мінералів. Також можна давати січені овочі, наприклад, гарбуз, капусту. Для корів та кіз улітку найкорисніший корм – це свіжа трава. Але не забувайте про концентровані корми (зерно, кукурудза, макуха) та мінеральні добавки (крейда, спеціальні премікси), щоб підвищити поживну цінність раціону.
– Як Ви оцінюєте ситуацію з ветеринарною освітою та ринком праці в Україні?
– На жаль, зараз відбувається оптимізація галузі. Лабораторії приєднують до обласних структур, скорочують робочі місця. Через це молодь часто обирає робітничі професії, які дають швидкий заробіток, якот перукар чи кухар. Але хочу наголосити, що професії в аграрному секторі, зокрема ветеринарні, залишаються важливими. Наші випускники, наприклад, завжди знаходять роботу в лабораторіях. Сучасні лабораторії працюють за європейськими нормами ISO, тому потребують кваліфікованих фахівців.
– Ви багато років працюєте лікарем ветеринарної медицини, зараз навчаєте своєї улюбленої справи учнів. А які риси повинен мати ветеринар?
– Відповідальність та любов до тварин. Ветеринар відповідає за життя та здоров’я тварин, від його рішення залежить життя тварини, добробут власників тварин. Любов до тварин – це фундамент нашої професії. Без щирої любові до тварини ветеринар не може працювати. Тварина ж не може сказати, що в неї болить. Тому важливо вміти читати її поведінку, усі ці сигнали хвороби. Ветеринар повинен мати витримку, терпіння, працюючи з твариною, бо лікар повинен заспокоювати тварину, щоб провести необхідні процедури. Потрібно бути уважним до всіх деталей, тому що дуже важливо поставити точний діагноз.
Ще необхідно бути комунікабельним. Ветеринар взаємодіє не тільки з твариною, а й з її власником. Тому потрібно вміти пояснити просто та доступно всю необхідну інформацію власнику тварини, навіть якщо вона неприємна, заспокоїти його. Усі ці якості повинні поєднуватися з глибокими знаннями та практичними навичками лікаря ветеринарної медицини, які формують справжнього професіонала у своїй справі. Лікар ветеринарної медицини повинен постійно навчатися, підвищувати свою кваліфікацію та стежити за останніми науковими розробками.
– А для спеціалістів із лабораторної практики?
– Поперше – уважність. Це необхідно для точного проведення аналізу, для отримання точних даних, щоб мати точний протокол. Навіть найменша помилка в дослідженні може призвести до встановлення неточного діагнозу.
Подруге – відповідальність, тому що лаборант працює з хімікатами, біологічними матеріалами, в деяких випадках небезпечними для здоров’я.
Наполегливість, терплячість повинні бути, тому що, наприклад, дослідження часто вимагають багатьох спроб, не завжди вдаються з першого разу, тому здаватися не можна, потрібно далі працювати, продовжувати шукати рішення.
Сумлінність також необхідна для лаборанта, тому що дуже важливо чесно та ретельно виконувати свої обов’язки, не фальсифікувати дані й не спрощувати процеси заради швидкості.
Уміння працювати в команді – це дуже важлива риса характеру, тому що лабораторні дослідження є колективною роботою й необхідно постійно спілкуватися, ділитися знаннями й підтримувати колег.
Потрібно бути організованим, підтримувати порядок на робочому місці, правильно враховувати зразки та вести документацію, щоб у ній не було помилок.
– Не шкодуєте, що обрали спеціальність «ветеринарна медицина», бо робота тяжка, відповідальна, а зарплата невисока?
– Ні разу не пошкодувала. Я пишаюся своєю професією й дуже її люблю. Завжди всім кажу, що я – лікар ветеринарної медицини, і наголошую на відомому вислові: лікар лікує людину, а ветеринарний лікар – людство.
– І наостанок, що б Ви побажали своїм колегам-ветеринарам напередодні професійного свята?
– Шановні колеги! Щиро вітаю вас із професійним святом – Днем працівників ветеринарної медицини! Професія ветеринара – одна з найдавніших, найгуманніших та найблагородніших, яку обирають за покликанням! Наша професія вимагає глибоких знань, витримки, самовідданості та безмежної любові до тварин.
Ви стоїте на захисті здоров’я та благополуччя наших менших братів, рятуєте їхнє життя, даруєте їм надію на одужання та полегшення страждань. Від вашої невичерпної енергії, міцних знань і вмінь значною мірою залежить забезпечення профілактики, діагностики та лікування сільськогосподарських тварин, гарантії якості та безпеки харчової продукції тваринного та рослинного походження, профілактика та запобігання небезпечним захворюванням, що впливають на здоров’я та життя людини, епізоотичне благополуччя в країні.
Хочу побажати вам міцного здоров’я, невичерпної енергії, професійних успіхів та особистого щастя.Нехай ваша праця завжди приносить вам задоволення, а вдячні погляди вилікуваних тварин і їхніх власників будуть вам найкращою нагородою.
Редакція «Трудової Слави» приєднується до привітань і бажає всім
працівникам ветеринарної медицини щастя, радості, добробуту та миру!
Спілкувалася Олена БЕРЕЗКІНА
7 серпня 2025 р., 12:46
Вибір редакції
Papira
All rights reserved © papira.net.ua 2025
Категорії