Олег СОЛОВ’ЯН: Усе про футбол
Ви хочете, щоб ваша дитина була активною, здоровою та досягала успіхів у спорті? Футбол – чудовий вибір! Проте для ефективної гри важлива не тільки любов до м’яча, а й розвинені фізичні та розумові здібності.
8 днів тому
Вибір редакції
Спорт
Трудова славаЧернігівська область, Ічня
Газета "Трудова слава" – завжди актуальна та цікава!
Як відбувається відбір дітей до футбольної секції? Чи є шанси в дитини, якщо вона трохи «пересиділа»? І що робити, якщо є бажання, але бракує фізичних даних або здоров’я трохи «підкачало»? А також, чи можливий в Ічні жіночий футбол? Про все це говорили з тренером КЗ «Ічнянська комплексна дитячоюнацька спортивна школа» Ічнянської міської ради Олегом Солов’яном.
– Пане Олеже, як проходить набір до секції футболу? Берете всіх дітей, які бажають навчатися у спортивній школі, чи відбувається якийсь відбір?
– Раніше ми брали всіх охочих. Зараз у нас більш жорсткі правила прийому, і діти проходять мінімальний відбір. Річ у тім, що ми не можемо набрати окремі групи за роками народження, як у великих містах, наприклад, у Чернігові та Києві, де діти 2013 року народження – це окрема група, 2014 – окрема, 2015 – окрема. А в нас стільки діток окремих років народження немає. У нас групи змішані. Крім того, ми не маємо можливості набирати групи початківців для дітей старшого віку. Тому ми змушені відбирати за результатами пробного тренування. Наприклад, прийшли батьки з дитиною, щоб записати хлопчика до секції. Я пропоную спробувати, як поводиться дитина на полі, бо наші діти вже протягом кількох років займаються футболом, а ваша дитина тільки починає свій шлях у спорті. Наприклад, дитині вже 12 років, і вона хоче почати займатися футболом. А наша найстарша група 2013 року народження, вона вже досить сильна, діти тут займалися з 6-7 років і мають вже непогану підготовку. Це ж стосується і дітей 2014 та 2015 років народження.
– Тобто у 10-11 років вже пізно починати грати у футбол?
– За міжнародним стандартом найкращий період для початку занять футболом – це дошкільний вік. Якщо ж дитина пропустила найкращий вік у 6-7 років і приходить пізніше, то можна спробувати, але дуже важко буде наздогнати втрачений час. Звичайно, якщо дитина має велике бажання грати у футбол, вона мріє про футбол і готова наполегливо працювати, ще є можливість встигнути заповнити прогалини в знаннях, отримати необхідні навички та виправити ситуацію з фізичною підготовкою юного футболіста. Але ж дитина повинна вже мати деяку фізичну підготовку й, головне, прагнення до футболу.
Усім охочим я кажу: «Попрацюйте вдома». Підказую, як попрацювати, чим попрацювати, які вправи зробити. І потім раджу з напрацьованими результатами ще раз прийти до нас через 2-3 місяці. Якщо хлопчик зрозуміє, що це його, він дійсно хоче грати у футбол, то він самостійно попрацює, і ми візьмемо його до секції. А якщо дитина зрозуміє, що це не її, що їй нецікаво, що вона не хоче витрачати свій час саме на футбол, то краще шукати якийсь інший гурток або секцію. Бо заняття у спортивній школі потребують часу, дисципліни, самовіддачі.
– Крім бажання, дитині треба мати якісь задатки, щоб стати футболістом?
– Якісь здібності повинні бути. Наприклад, прийшли батьки з дитиною. Кажуть, що хочуть, щоб дитинка грала у футбол. Я проводжу пробне тренування і дивлюся, як цей хлопчик працює з дітьми. Під час розминки перше, на що звертаю увагу – його фізична підготовка. Але фізичну підготовку підтягнути ще можна. А як він працює з м’ячем? Як він пасує? Яка в нього техніка? Як він себе веде на полі? Як він криє інших гравців? Як він бачить це поле? Якщо ця дитина відповідає хоча б основним нашим критеріям, то, звичайно, що ми не відмовляємо.
– А якщо в дитини немає відповідної фізичної підготовки, але є велике бажання грати у футбол?
– Якщо у хлопчика є велике бажання, то ми його, звісно, беремо. І ми будемо старатися навчити його азів футболу. Бо бажання та наполеглива праця – це вже 50% успіху. Звичайно, тут треба подумати, на якій позиції дитина гратиме. Якщо це більш такі швидкісні гравці, їх можна й в півзахист ставити, і в напад. Якщо це більш технічні, вони грають трошки спереду. Це півзахисники-нападники, в центрі поля – півзахисники.
А буває, що дитина технічно нам підходить, а бажання грати немає, приходить до спортивної школи, бо батьки записали. І коли дитині нецікаво, і коли важкувато, то тут справи не буде. Футбол – це не для нього.
– А з маленьких діток від 3 до 5 рочків, що до вас приходять, хтось піде у футбол? Це вже можна побачити?
– І для тренера, і для батьків головне завдання – фізичний, емоційний, розумовий, соціальний розвиток дитини. Деякі дітки дуже стараються, і у них краще виходить, у деяких трохи гірше, але ще не можна сказати, хто стане гарним спортсменом, а хто – ні. У всіх наших маленьких вихованців попереду ще великий шлях до спорту. Якщо дитинка буде наполегливо працювати над собою й слухатися порад тренера, а батьки будуть її підтримувати, то у такої дитинки все вийде.
– А взагалі, який рівень фізичної підготовки дітей, які приходять до вас? Кажуть, що зараз дітей багато хворих, що вони фізично слабкі. Чи такі хворі діти взагалі не приходять до спортивної школи?
– В основному діти до спортивної школи приходять із довідками, що вони здорові. Переважно у нас займається основна медична група, як і на фізкультурі в школі.
Є такі дітки, у яких є невелике відхилення у стані здоров’я, але з дозволу батьків і лікарів ми дозволяємо їм відвідувати наші тренування, підбираючи менше фізичне навантаження. Звичайно, звертаємо увагу, на яку хворобу страждає дитина, ретельно вивчаємо висновок лікарів, вирішуємо, що дитина може робити, а що їй протипоказано. Але такі діти – це поодинокі випадки.
– А з якими хворобами зась до футболу?
– Зараз футбол став настільки різноманітний, що зараз є й інваспорт, тож займаються спортом і дітки, і дорослі з різними відхиленнями у стані здоров’я, з різними хворобами. Як правило, ми йдемо назустріч таким дітям.
– Ви працюєте тренером у спортивній школі та вчителем фізкультури у загальноосвітній школі. А де важче і складніше працювати?
– Складно сказати. Якщо, наприклад, розглядати за обсягом роботи, то, звичайно, обсяг роботи у спортивній школі виконується колосальний. Хоча не скажу, що в школі простіша робота, але вона більш специфічна. На урок фізкультури до тебе приходить понад 20 дітей з різним рівнем фізичної підготовки, з різними уподобаннями. Тобто хтось хоче грати у футбол, хтось хоче у волейбол, а хтось – займатися акробатикою. А є такі, що взагалі нічим не хочуть займатися. Треба до кожної дитини знайти підхід, треба організувати урок так, щоб було всім цікаво та корисно, треба тримати дисципліну. Тут теж багато різних нюансів.
А в спортивній школі треба займатися дітьми, які приходять із бажанням навчитися грати у футбол. Тобто вони вже прийшли за своєю мрією, в них очі горять, вони хочуть працювати далі, вигравати й ставати чемпіонами. І ти повинен їм допомогти втілити їхню мрію у життя. І на тобі велика відповідальність. Тому тут теж своя специфіка.
– А дівчаток до футбольної секції берете? Та чи є у планах запровадити в Ічні жіночий футбол?
– Поки окремих груп для дівчат у нас немає. Але така думка є. І якщо буде така в нас можливість, і будуть охочі, можна буде спробувати. У рамках програми «Активні парки» ми проводили заняття з футболу, в яких брали участь дівчата, їм це подобається.
Зараз у нас є одна дівчинка, Олександра Резніченко, вона займається у спортивній школі, вона у нас воротар. Олександра трошки старша від тих хлопців, з якими грає, але в неї є велике бажання грати у футбол, і ми пішли їй назустріч. Олександра їздить на всі турніри зі старшою групою (2013 рік народження). Приїжджаємо, заявляємо, що у нас воротардівчина й трошки старша за інших. Допускають, і Олександра стоїть на воротах. Вона дівчинка дуже хороша, працьовита, наполеглива, закохана у футбол.
Декілька дівчаток займаються у нас у старшій групі «Футбол-Kids». Тобто у нас жіночий футбол у перспективі. Можливо, навіть з наступного року спробуємо щось зробити для дівчаток.
– У вас спортивна родина. Чи допомагає це вам у роботі?
– Моя дружина, так само як і я, закінчила факультет фізичного виховання (спеціалізація – волейбол) Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка. Вона викладала фізкультуру в школі та працювала тренером з волейболу в спортивній школі. Зараз вона у декреті, але допомагає нам популяризувати нашу спортивну школу, просуває соціальні мережі: знімає сюжети, фотографує, монтує ролики, пише пости. Вона мені дуже допомагає у роботі. Ми маємо можливість обговорити всі проблеми, радимось один з одним. На мою думку, це класно, коли твоя дружина є колегою у професії.
– А син вже починає займатися спортом?
– Він дуже маленький, йому ще немає двох рочків. Але з м’ячем гратися дуже любить, і бігати теж. Тож, мабуть, через рік він почне відвідувати «Футбол-Kids». А як інакше, ми ж – спортивна родина.
Спілкувалась Олена БЕРЕЗКІНА
8 днів тому
Вибір редакції
Спорт
Трудова славаЧернігівська область, Ічня
Газета "Трудова слава" – завжди актуальна та цікава!
Інші публікації видавництва "Трудова слава"